Лікар з головним трофеєм Євро-2012

Ыщенко

Саме в цей час рік тому шаленіли пристрасті на трибунах Євро-2012. Фанати і туристи насолоджувалися спортивним святом. Про їх безпеку дбали пожежники, міліціонери, лікарі.

Одним з небагатьох фахівців, яким довірили таку почесну роботу був Ігор Іщенко, завідуючий травматологічним відділенням міської лікарні, який час від часу бере участь у різних міжнародних проектах. Цього разу Ігоря Іщенка запросили попрацювати на проекті Євро-2012: подбати про медичну безпеку працівників та гостей чемпіонату, та надати медичну допомогою в разі невідкладних станів. Ігор Іщенко показує фото із головним трофеєм Євро-2012 і ділиться враженнями як лікар і як глядач.
– Ми приїхали в Київ майже за тиждень до початку чемпіонату, роз’їхалися з останнім гостем. Це була, можна сказати, робота-свято. Цікавий досвід, комфортні умови проживання і праці. Збулася мрія – сорок днів попрацювати в Україні, а позаробляти так як на Заході. Сподобався серйозний підхід до справи.
Як розповів Ігор Васильович, перед чемпіонатом вони пройшли досить серйозні курси міжнародного стандарту з надання невідкладної кардіологічної та травматологічної допомоги, проводилися тренінги, відпрацювалися ситуації на місцевості. На перший погляд здається, навіщо травматологу з величезним досвідом і високою кваліфікацією потрібне таке навчання? Виявляється у таких проектах інша специфіка роботи, адже потрібно надавати допомогу не в комфортному госпіталі чи лікарні, а безпосередньо на місці пригод. Під час навчання дається сценарій, окреслюється та чи інша ситуація, засікається час її виконання, все відпрацьовується до дрібниць.
– Приємно, якщо щось іде не так, то немає стресовості, – ділиться враженнями лікар. – Ти не боїшся, якщо щось пішло не так. Тренування для того і тренування, щоб вийти на компроміс, на консенсус, на правильний підхід в роботі. Це те, що дуже відрізняє зарубіжного працедавця від українського, багато чого в їхніх і наших підходах до справи не співпадає.
Ігор Іщенко радий, що його професійні навики майже нікому не знадобилися. Згадує, що найсерйозніша травма, коли один із туристів вчасно не прибрав руку від дверей і прищепив пальці. Говорить, що найкраще, коли пожежники, міліціонери, лікарі стоять в тіні, про них ніхто не згадує, а коли потрібно вони вмить оперативно приходять на допомогу.
Як лікар Ігор Васильович був присутній на кількох футбольних матчах і насолоджувався емоціями, які там вирували.
– Я абсолютно не футбольний вболівальник, але коли сидиш на стадіоні найменше дивишся на поле – навколо сплеск позитивних емоцій. Вражений, що не відчувалося жодної агресії. Поряд сиділи фанати та вболівальники різних збірних, вони кричали та засмучувалися по черзі, але не переставали брататися, висловлювати знаки поваги.
Хрещатик нагадував свято, посмішки зашкалювали, кількість позитиву на квадратний метр площі просто неймовірна.

Наш кор.

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *