Традиції Різдва

Різдво – одне з найголовніших свят у році. В народі кажуть, що «на Різдво і сонце грає». Також з Різдвом пов’язують багато прикмет. Наприклад: якщо іній на деревах у перші три дні Різдва – це до врожаю хліба; якщо сніги глибокі – будуть гарні трави та хліб; якщо в цей день тепло – весна буде холодною, вночі багато зірок – багато ягід буде.

Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний зіркою – у пам’ять про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки одне одному, а для дітей вішають на гілки всілякі солодощі.

У старовину до Різдва підлогу в сільських хатах покривали свіжим сіном, а стіл – соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили частування. Починаючи з вечора, усюди ходили христослави (колядники) з «віфлеємською зіркою». Такі відвідування називалися колядуванням.

КОЛЯДУВАННЯ

Колядують в Україні в різних місцях не в один і той же день. Де колядують вже на Святий вечір, де – в перший день Різдва, а де – ранком другого дня свят. Колядували звичайно діти, дорослі парубки та дівчата. Діти збиралися ватагами в залежності від віку. Малі хлоп’ята співали під вікнами у сусідів. Старші діти, яким вже виповнилося років по дванадцять, обходили майже ціле село. Вони підходили до хати, ставали під вікнами та гукали всі разом, щоб господарі благословили їх колядування. Коли дозвіл одержували, починали співати колядку, призначену особисто господарю або господині, довідавшись заздалегідь, як кого звуть. Господарі виносили дітям дещо з солодощів або ж по копійці.

Колядувати ходили окремо дорослі хлопці, окремо дівчата. Ватага колядників складалася з п’яти осіб: берези, звіздоноші, дзвонаря, міхоноші та запасного хлопця, який мав допомагати міхоноші. Звичайно вони колядували у хаті перед образами, після чого хлопців добре наділяли, запрошували до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримувалися, вклонялися всім, хто був у господі, і поспішали до іншої хати.

Дівчата ходили колядувати ввечері, тому мали при собі ліхтар у формі місяця або зірки. Його прив’язували до великого ціпка та тримали високо над головою, щоб здалеку було видно дівочу ватагу. Дівчата звичайно в хату не заходили, а співали на дворі під вікнами. Їх наділяли цукерками, горіхами, солодощами та грошима.

У Західній Україні колядували ще й чоловіки, що належали до церковного братства.

ВЕРТЕП

Древнім різдвяним звичаєм було і ходіння з вертепом. По-слов’янськи вертеп представляв із себе невеликий короб, що зображує печеру, де, за переказом, народився Христос. Цей короб був мініатюрним ляльковим театром, у якому народні умільці грали цілі вистави на тему Різдва. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп. Його ставили під ялинку. У західних і південних областях України і Росії такий вертеп нерідко встановлювали в церкві. Останнім часом традиція спорудження вертепу під ялинкою стала відроджуватися, ляльки для нього можна придбати навіть у магазині.

Свято Різдва відзначається християнами насамперед справами добродійності. У цей день щедро роздавали милостиню.  Люди заможні вважали своїм обов’язком надіслати милостиню жебракам, хворим, удовам і сиротам.

Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.

Свята вечеря

Особливою традицією в надвечір’я Різдва є Свята вечеря, до якої обов’зково входять 12 пісних страв. Страви символізують 12 апостолів. Кутя – окраса столу. Вечеряти родина сідає, коли на небі сходить перша зірка. В Україні є така традиція, що перед Святою вечерею всі родичі збираються разом. Бажано не запізнюватися до вечері (щоб потім цілий рік нікуди не спізнюватися). Потім всі моляться і просять у Бога ласки і добра.

Перед тим, як накрити на стіл, під скатертину кладуть сіно, що символізує народження Ісуса. По краях стола головки часнику. Це символ захисту від нечистої сили. Посередині ставлять свічку як символ пам’яті і миру. Треба пам’ятати, що на Святій вечері треба їсти ложками, бо у домі має бути мир і злагода і не має бути ніяких загострень стосунків – що символізує виделка.Поївши, зі столу страви не забирають. Існує думка, що після вечері, коли всі заснуть, приходять мертві душі. Вони також хочуть повечеряти.

Зранку всі люди ідуть до церкви на святкову службу Божу. Протягом свят люди вітаються один до одного: «Христос народився – Славімо його». З Різдва до Водохреща тривають веселі зимові святки. Вони наповнялися всілякими розвагами.

Джерело – Інтернет

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *