Ювілей теплоелектроцентралі – 60 років

Єдині в Україні

Смілянська теплоелектроцентраль запрацювала 31 березня 1953 року, після сімдесятидвогодинного комплексного випробування обладнання. Свою історію вона розпочала із Смілянського електромеханічного заводу, а нині є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс». Біля джерел створення стояли Євгеній Львович Тхоржевський, Віктор Іванович Зайченко, Яків Костянтинович Кумсков.
За 60 років теплоелектроцентраль пережила підйоми і падіння, зазнала декілька трансформацій і, переходячи з рук в руки, сповна відчула непрості моменти приватизації. Змінювалися власники, теплоелектроцентраль працювала на різному обладнанні та різних видах палива – вугіллі, мазуті, природному газі. Зараз підприємство переживає фактично своє друге відродження.

– Проводиться комплексна модернізація обладнання, – розповідає технічний директор ТОВ «Смілаенергопромтранс» Володимир Пилипів. – Практично закінчена перша черга монореалізації – введення в роботу когенераційної установки. У чому суть? У 2010 році ми отримали ліцензію на роботу по так званому «зеленому тарифу» – виробництво електроенергії за нерегульованим тарифом, реалізували цей проект і зараз практично єдині в Україні працюємо за цим тарифом. Робота теплоелектроцентралі за «зеленим тарифом» дозволила зекономити міському бюджету впродовж минулого опалювального сезону 2,5 млн. гривень.
Нині підприємство динамічно розвивається. Тут проходить друга черга модернізації. У найближчих планах ввести в роботу турбогенератор потужністю шість мегават, що дозволить ТЕЦ безперервно працювати весь рік, а не лише в зимовий період.

– Одним із показників успішної і стабільної роботи є рівень заробітної плати працівників. За останні два-три роки вона збільшилася більш ніж удвічі. Якщо ще два роки тому середня заробітна плата на підприємстві становила 1300 гривень, то зараз – більше трьох тисяч на одного працюючого. Це значний крок уперед, – розповідає генеральний директор ТОВ «Смілаенергопромтранс» Микола Куценко. – Важливо також, що всі виплати здійснюються прозоро. Понад 250 тисяч гривень на місяць складають відрахування в місцевий бюджет і пенсійний фонд. Підприємство працює успішно, відсутні скарги на якість. Сподіваємося, що будемо й надалі працювати так, щоб споживачі наших послуг були задоволені.

Відновлення виробництва електричної енергії стало економічно вигідним і відкрило нові можливості не лише для колективу теплоелектроцентралі, а й, безперечно, приносить користь місту.

Виробництво електроенергії за нерегульованим тарифом – це не лише додаткові надходження для підприємства, а й економія бюджету міста. Адже тепло­енергія, яка береться з ТЕЦ на бюджетні заклади, набагато дешевша, ніж та, що виробляється з газу, – говорить перший заступник міського голови Михайло Коваленко. – За це велика подяка колективу, який сьогодні своєю працею робить справу дуже потрібну нашому місту.

Колектив ТЕЦ «Смілаенергопромтранс» працює професійно і злагоджено, щоб безперебійно та якісно забезпечити теплом своїх споживачів. Специфіка роботи вимагає від працівників особливої зібраності та вміння стояти пліч-о-пліч. Тут із вдячністю говорять про ветеранів і задоволені роботою їх молодої зміни. Із часу створення ТЕЦ і донині тут працюють заступник начальника ТЕЦ Віктор Іванович Зайченко, слюсар Борис Ілліч Швець, слюсар Олександр Дмитрович Сторчак. У колектив влилося також багато молодих людей, які переймають досвід ветеранів. Такий міцний сплав дає свої позитивні результати.

Розпочинаючи сьоме десятиліття своєї історії, колектив теплоелектроцентралі сподівається виправдати довір’я смілян, взявши на себе зобов’язання та соціальну відповідальність за подачу тепла та виробництво електроенергії.

Юлія ХАРЧЕНКО

Шлях розвитку і становлення

31 березня 1953 року, після 72-годинного комплексного випробування обладнання, запрацювала Смілянська ТЕЦ. Цього року підприємство відзначає своє 60-ліття.

Історія ТЕЦ невіддільна від історії Смілянського електромеханічного заводу. Заснований 1876 року з «легкої руки» графів Бобринських як Головні ремонтні майстерні, які тоді призначалися для ремонту 10 паровозів і 20 вагонів на місяць, з плином років і десятиліть завод перетворився на потужне підприємство, одне з провідних у колишньому Радянському Союзі з ремонту і відновлення рухомого складу залізниць. Паровозовагоноремонтний завод був відомий далеко за межами Сміли. Збільшення виробничих потужностей, розширення виробничих площ та спорудження нових цехів вимагало великої кількості електроенергії. Тому в 1937 році приймається рішення збудувати теплоелектроцентраль.

Однак втілити задумане завадила Велика Вітчизняна віна. Будівництво ТЕЦ законсервували. І лише після визволення Сміли від фашистських загарбників будівництво відновилося.

У 1950 році активно велися будівельні роботи на головному корпусі: збудовано градирню, здано в експлуатацію паливоподачу, встановлено сторожову будку і обладнано огорожу.

У промислову експлуатацію обладнання ТЕЦ було прийнято 31 березня 1953 року після 72-годинного комплексного опробовування. Запрацювали парові котли ШІХАУ (Німеччина) системи «Бобкок-Вількокс» морського типу з поверхнею нагрівання 400 кв.м, продуктивністю 25 тонн пари за годину робочим тиском 32 кг/кв. см і температурою 425 градусів, турбогенератори фірми АЕГ (Німеччина) №№ 1, 2 потужністю 1,6 та № 3 – 2,2 МВт. Тоді тільки за квітень було вироблено 816,3 тис. квт-год.
Першим начальником ТЕЦ був Микола Іванович Данилов, головним енергетиком – Катерина Федорівна Шибанова. А першим начальником турбінного цеху – Іван Іванович Чабан, який керував демонтажем обладнання в Кенігсбергу, його доставкою та встановленням на ТЕЦ. ТЕЦ стала одним з основних підрозділів ПРЗ (згодом СЕМРЗ), її називали серцем підприємства, тому що вона забезпечувала усі цехи електричною та тепловою енергією. Виробництво розвивалося, підвищувалася його ефективність, продуктивність праці, вводилися нові енергетичні потужності, ГРЕС.

У 60-і роки відбулася докорінна реконструкція і реорганізація заводського виробництва: підприємство перейшло на ремонт електричних машин тепловозів, постійно освоювався ремонт нових видів і типів електромашин, використовувалися новітні на той час технології. Зрозуміло, що все це вимагало додаткових затрат електроенергії.
Тож на початку 70-х років розпочалися підготовчі роботи до реконструкції ТЕЦ. Уже у 1972 році споруджено приміщення хімічного очищення води, приготування вапняного розчину і зберігання солі, почалося будівництво мазутового господарства. Через рік один з котлів «Бобкок-Вількокс» був демонтований і замінений більш економним водонагрівальним котлом КВГМ-20. Для забезпечення споживачів теплом реконструювали мережеву насосну, де замість застарілих насосів встановили нові, потужніші, а також нові бойлери. У 1975 році добудовано приміщення котельні і встановлено два котли ДКВР-10-39-44 для одержання технологічної пари. Потім були демонтовані й інші старі котли і на їх місці встановлені сучасні.

Подальша реконструкція тепломережі дала змогу забезпечити населення гарячою водою і теплом. Усі роботи здійснювалися без зупинки виробництва.

У реконструкції ТЕЦ активну участь узяли В.І. Зайченко, П.Р. Чумак, М.В. Пустовий, Б.І. Швець.

Теплоелектроцентраль набувала нових функцій – забезпечувала теплом і гарячою водою усі підприємства залізничного вузла, державного житлового фонду, дошкільних і навчальних закладів. Переведення котлів на опалювання мазутом поліпшило умови праці обслуговуючого персоналу, поліпшилася робота обладнання.
У 1982-1983 рр. ведеться проектування і прокладання, спільно з підприємствами залізничного вузла, теплових магістралей в районі вулиць Б.Хмельницького, Жовтневої (до дитячого садка), бойлерної №3 тощо. І до початку опалювального сезону 1983 року тепло одержали житловий фонд, школи, дошкільні заклади, лікарні залізничного вузла. Погашено 32 автономні котельні, ліквідовано пічне опалення у 22-х двоповерхових будинках по вул. Б.Хмельницького.

Пам’ятними в історії ТЕЦ стали 1994-1995 роки. Саме тоді було прийнято рішення перевести котли на опалення природним газом. І вже весною 1995-го методом народного будівництва розпочалися будівельно-монтажні роботи на двох нитках газопроводу протяжністю 2,7 км і ГРП на території ТЕЦ та пуско-налагоджувальні роботи, а також перенавчання персоналу. Бригадами монтажників керували О.І. Чоста та О.П. Балюбах.
25 грудня 1995 року водогрійний котел розтопили газом. Переведення на газ збільшило ККД котлів, поліпшило умови праці персоналу, підвищило надійність роботи обладнання і значно оздоровило екологічну обстановку в місті. Окупність усіх затрат – один опалювальний сезон.

А час диктував свої закони…

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *