Дистанція електропостачання: надійно, безперебійно, безпечно

ЕЧ

З часу заснування Шевченківської дистанції електропостачання Одеської залізниці минуло вже понад півстоліття. Нині вона налічує триста дев’ять працівників і експлуатує понад 182 км контактної мережі.

Дистанція забезпечує безперебійне енергопостачання залізничного транспорту, а також промислових підприємств, переїздів, станцій тощо. Очолює колектив Сергій Малиш. Він переконаний, що його колеги відповідальні, професійні, сумлінні й готові виконати найскладніші завдання.

Шевченківська дистанція електропостачання неодноразово посідала перші місця у змаганнях між колективами, має почесні грамоти, дипломи, подяки від керівництва Одеської залізниці. Дистанція електропостачання об’єднує сім районів електропостачання на станціях, має три тягових підстанції, чотири дистанції контактної мережі.

Ділянка, на якій працюють шевченківські енергетики, експлуатується з 1962 року. Із цим пов’язані певні тонкощі і складнощі в роботі. Тому одне із завдань – поступова заміна пристроїв, які відслужили свій ресурс, та модернізація устатку­вання.

Пристрої електрифікації вимагають підвищеної уваги та піклування, адже незважаючи на свій термін експлуатації, за будь-яких умов вони повинні працювати надійно, безвідмовно і гарантувати безпечний рух на залізниці.

Крізь зелені шати дерев проглядає зашнуроване дротами небо. Велике господарство опорної тягової підстанції змінного струму дійсно вражає.
Але, як людина далека від усіляких нюансів енергетики, передусім відчуваю на цьому подвір’ї подих фруктових дерев. Їх плоди усім своїм виглядом показують, що вони не якісь там дички, а сортові, хоч вже й не ті, які були колись. Працівники підстанції розповідають, що ці дерева дійсно кілька десятиліть тому тодішні господарі прищепили, щоб виробниче подвір’я було не просто красиве, а ще й з фруктами. За багато років тут, на тихій околиці Сміли, майже нічого не змінилося. Та за зовнішніми тишею і спокоєм – напружена і відповідальна робота. Колектив енергетиків забезпечує енергопостачанням велику ділянку залізниці – від Корсуня до Фундукліївки. Підстанція – це ніби компактний РЕМ. Тут на місці приймають, переробляють і розподіляють електроенергію споживачам. Постійно здійснюється оперативне чергування. Чергові, змінюючи один одного, працюють цілодобово, адже забезпечення електромереж безперервне.

– Усе постійно підтримуємо в потрібному режимі. Не дай Бог що станеться, поїзд зупиниться – хтозна які наслідки, – пояснює оперативний черговий Василь Мельник, який несе вахту на цій відповідальній ділянці роботи вже більше десяти років і своєю інтонацією передає усю серйозність справи, якою займається.

Окрім працівників тягової підстанції, її обслуговувати приїздять бригади масляного господарства, працівники ремонтно-ревізійного цеху, високовольтної лабораторії.

Зважаючи на освіту і досвід спеціалістів, можна бути впевненим, що підстанція – в надійних руках. Із 1988-го тут працює Віктор Назаренко, був електромонтером, електромеханіком, нині старший електромеханік і виконує обов’язки керівника. Як і деякі інші його колеги, прийшов сюди з радіоприладного заводу. Він розповів, що цього року розпочалася модернізація. Буде замінено вимикачі, інші пристрої та обладнання, яке використовується ще з 1962 року. Масляні вимикачі 110 кВ замінятимуть на елегазові, вимикачі 35 кВ – на вакуумні і таке інше. Це додасть більшої надійності в роботі.

Без «вікна» поперечину не пофарбуєш

Чи складно пофарбувати металеву конструкцію? На перший погляд, жодних проблем. Та якщо ця жорстка поперечина розташована над чотирма коліями під напругою – ситуація змінюється. Таке фарбування не для дилетантів. Цю роботу виконують працівники дистанції електропостачання. Передусім, вони замовляють «вікно». У сленгу залізничників – це проміжок між рухом потягів. І поки диспетчер «тримає» колії вільними – енергетики виконують своє завдання. За такою роботою ми їх побачили на Північному вокзалі станції імені Тараса Шевченка. Перед­усім – техніка безпека. Тому із чотирьох колій було знято напругу і зроблено заземлення. А далі енергетики піднялися на висоту. Спостерігаючи, як вони вправно користуються карабінами, драбиною, іншим спорядженням і висять один над одним, як ягоди на гроні винограду, починаєш сумніватися, що людина-павук – це вигадка. Із землі за висотниками пильно стежить старший електромеханік Леонід Забіяка, керує роботою електромеханік Андрій Шевченко. Їхній основний обов’язок – наглядати за безпекою людей і дотриманням техніки безпеки як внизу, так і нагорі. Взагалі, дотримання техніки безпеки у роботі залізничників – найголовніше. Вони в цьому питанні вимогливі не лише до себе, а й до інших. Скажімо, не встигла ступити на рейку, а вже поряд чую: «Ніколи не ставайте на рейки. Це небезпечно. У кращому випадку щось поламаєте. А гірше – самі розумієте!».

ЕЧ + ШЧ = світлофор

«Вікно» у русі потягів завжди використовують дуже ефективно. На різних ділянках працює відразу кілька служб, часом вони виконують спільні завдання або допомагають одна одній. Цього разу, наприклад, «ЕЧ» – дистанція електропостачання допомагала «ШЧ» – дистанції сигналізації та зв’язку встановити світлофор. Це той випадок, коли жоден працівник з великої бригади не був зайвим. Задіяні були всі – потрібно було світлофор підняти, вирівняти, закріпити, навіть виміряти відстань від рейки до місця встановлення – все має бути згідно з правилами і технікою безпеки. А неподалік працювали колійники. Власне, саме для них у першу чергу роблять «вікно», бо вважається, що те, по чому їде потяг, – найголовніше, а решта структур уже підлаштовується.

«Інтерсіті» – в руках досвідчених

Сімнадцять цехів дистанції електропостачання розподілені у трьох областях – Черкаській, Кіровоградській і Вінницькій. Колектив цього підрозділу залізниці всі сили спрямовує на те, щоб підтримувати безперебійну роботу пристроїв, щоб вони відповідали сучасним вимогам і задовольняли потреби господарства. Найвідповідальніші ділянки прискореного руху, такі, скажімо, де мчить «Інтерсіті», довіряють найбільш досвідченим. На об’єктах, що підлягають модернізації, зокрема на опорних тягових підстанціях, необхідний осяг найсерйозніших робіт виконують Віталій Ткаченко, Сергій Лисенко, Микола Ткаченко.

Водночас керівник дистанції електропостачання Сергій Малиш схвильований тим, що впродовж останніх п’яти років молоді спеціалісти із вищих навчальних закладів, де навчають фахівців вузької спеціалізації «енергетик», працювати в дистанцію практично не приходять. Ті, кого дистанція направляє на навчання, назад не повертаються, знаходять у великих містах більш вигідні і «грошовиті» робочі місця. А даремно. Бо професія «енергетик» вкрай потрібна, відповідальна, цікава і в багатьох відношеннях приваблива.

Юлія ХАРЧЕНКО

no images were found

.

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *