Бережемо пам’ять як святиню

У «Книзі пам’яті Черкащини» серед імен героїв, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, є й ім’я, рідне і дороге для мене і моєї родини – Олег Володимирович Козубенко. Це рідний брат моєї мами, мій дядько.
Він народився 3 лютого 1925 року в Смілі, навчався в 65-й школі. Коли розпочалася війна, наша сім’я була евакуйована в Самарканд. Олег навчався в залізничному технікумі і мав бронь від призову, міг залишитися в тилу.
Але він пішов на фронт добровольцем, був рядовим солдатом, зв’язківцем, тягнув зв’язок на передовій.
Вже на польській землі в одному з боїв під Варшавою Олег був смертельно поранений. Помер він 3 лютого 1945 року, у день свого 20-ліття. До Перемоги залишалося три місяці. Олега Козубенка та ще п’ятьох солдатів було поховано в містечку Мелькана Гурна.
У 1967 році в складі делегації від Черкащини я побувала в Польщі у Бидгощському воєводстві. Скориставшись можливістю, поїхала в Мелькану Гурну. Там, на цвинтарі зустрілася з польською родиною, від якої й дізналася про ті події. Зійшлися сусіди-поляки, ми пом’янули всіх полеглих радянських воїнів. З’ясувалося, що прах всіх наших воїнів з округи Варшави вивезли й перепоховали на цвинтарі радянських солдат у польській столиці.
В моїй пам’яті закарбувалося, як дядька відряджали в армію Мені було сім років, а братові Артуру шість. Батьки побиваються, що Олег іде на війну, може не повернутися, а ми з братом гірко плачемо, що йому віддали весь хліб, який видавали тоді на карточки, вчепилися за речмішок у дядька за плечима. Не витримало дядькове серце, відкрив мішок, дістав буханця і віддав нам… Так я і запам’ятала нашого Олега.
Бабуся довго, майже три роки таїла страшну звістку від дідуся (він теж учасник війни, служив у відновному поїзді, відбудовував залізницю після звільнення від фашистів), берегла його від болю. Але коли дідусь випадково дізнався, то дорікав бабусі, казав: «Удвох нам легше було б пережити горе». Наша велика дружна родина завжди пам’ятає день 3 лютого і молодшим поколінням передає цю пам’ять як святиню.

Маріта БУРОВА

Залиште свій коментар тут.
Увага! Пам'ятайте, що наш сайт - поле для виважених коментарів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *